Литературный конкурс: «Пауки. О том как все начиналось». Террафорум.

[martabrukh]

Довго сумнівалась чи варто мені писати свою розповідь, адже в мене поки що лише один павучок...та все ж думаю шанси рівні у всіх)
Минулого літа довго думала над подарунком моєму хлопцю, доки в голову не забрела ідея подарувати птахоїда. На той час я, людина, яка страждає сильною арахнофобією, навіть уявити не могла що я відноситимусь до тих, хто тримає птахоїдів як домашніх улюбленців) Свою роль ще й зіграли стреотипи про птахоїдів, навіяні фільмами - завжди асоціювала птахоїда з фільмом "Сам у дома", де Кевін кидає на грабіжників павука і вони страшенно лякаються)) Коротше кажучи, відношення до павуків в мене було критичне. Але хлопець павуків любив і моя ідея викликала в нього захват. Саме тоді я й почала цікавитись птахоїдами, але це було зацікавлення з ціллю вдалого вибору на подарунок. Вибір впав на боемі Л3 (я тоді ще і не уявляла наскільки повільно вони ростуть, а для мого нетерплячого хлопця це стало серйозною проблемою)) Тож павука я недовго думаючи замовила, довелось іхати за ним о 5 ранку на вокзал. Все таки я думаю що це серйозна проблема, що у Львові не настільки популяризовані птахоїди як у Києві, тож і на продаж мало в кого знайдеш. Ну але бема доїхала успішно і вже за півгодини з радісним збудженням я розгортала пакунок) Павучок всупереч очікуванням виявився ну дуууже маленьким, але тоді дуже тішила думка "це ж птахоїд!".
Павук ріс, хоч і дуже повільно, а я тим часом шукала інформацію про вид, дивилась документальні відео і все частіше задумувалась над власним павучком. В грудні натрапила на цей форум, на оголошення про роздачу павучків початківцям, отже потішила хлопця крихітними альбопілосумом і парахібаною, тепер в нього вже їх троє) Враховуючи мою фобію, яскраво забарвлені і пухнасті павуки в мене викликали більшу симпатію ніж похмурі норники, це вже як кому. Давно подобались авікулярії, але найбільше сподобалась версіколор - напевно цей вид буде завжди дуже популярним серед кіперів, а особливо серед дівчат-кіперів, пухнастий і яскравий)) Що ж до знайомих та друзів, які дізнались що в мене тпахоїд - реакція була цілком очікувана - Львів доволі великий, але павуки тут рідкісна екзотика.
Версіколора довго хотіла, але не зважувалась самою придбати, якось дуже хвилювалась за маму, не меншу боягузку перед павуками ніж я) тож версі я отримала цілком несподівано в якості подарунка на Різво!)))
http://cs307108.userapi.com/v3071082...XdV4Lotl94.jpg
напевно не тільки у мене були такі радості через першого павука, до цього моїми домашніми улюбленцями були тільки кішка і щур.
поки що для придбання інших павуків мені бракує тільки розуміння з боку моїх батьків))

P.S. я все ще дуже боюсь павуків, але саме до птахоїдів не відчуваю жодного страху)