Просмотр профиля
Сообщения форума
Личное сообщение
Такого кажись не видел, но интересные виды есть. Товарищ с биофака держал пол года собственноручно пойманого тарантула, говорит что у нас их три видам водятся.
Такого кажись не видел, но интересные виды есть. Товарищ с биофака держал пол года собственноручно пойманого тарантула, говорит что у нас их три видам водятся.
Ваш товарищ прав, южнорусский\апулийский\гео люкоза 3 вида причем в Одессе все 3 видел в прошлом году . А так же подмечу что в предгорьях крыма открыт еще один вид тарантула пока еще не описанный и имеющий статус sp.
West (14.01.2015)
Здраствуйте панове! Зазвичай взимку даю природі відпочити, тому нічого сюди не викладав. Але не бувши декілька місяців в своїй стихії, відчував щось схоже на голод) ... Тому зідзвонившись з Мирославом, колегою по Закарпатському клубу акваріумістів, та отримавши запрошення полізти у печери був надзвичайно радий)) Печери виявились закинутими штольнями, де у 30-х роках минулого століття добували залізну руду.
І ось в минулий понеділок ми вирушили. Проїхавши зовсім недалеко від міста, звернули від траси в с.Глибоке, а звіти у ліс. День видався теплим та сонячним, природа тільки починала просипатись)
Ось і дійшли до входу у першу штольню. Полізли групою з п`яти чоловік, серед нас дві сміливі дами), але усі крім Мирослава повні новачки
Вхід взяли повзком, але поступово тунель розширювався, уже реально двом розминутись
Уже можливо стати на четвереньки
Далі, людям середнього зросту, можна було пройти, лише трохи пригнувши голову
Місцями стіни були дуже гладко зашліфовані. Якби такий собі печерний євроремонт))
Майже всюди під ногами були калюжі та каміння
Ця штольня виявилась досить короткою, з одним тунелем, а закінчилась ось таким тупіком.
Вилізши з ентузіазмом,ще не особливо вражені, підійшли до входу в другу штольню, в який пролазили також повзком
Тут коридори були значно більш звивисті, та не рівної форми
Місцями виднілись заваленні ходи
Далі по маршруту хід вів у низ, був дуже вузьким, через це виявився доступним не для всіх по габаритам, тому мені та одній дамі прийшлось зачекати поки інші повернуться
Коли всі повернулись, пішли на вихід другим розгалуженням
Місцеві мешканці зовсім не бажали позувати))
Пройти нахилившись було не тяжко, але треба було слідкувати за нерівностями стелі)
Пройшовши тунелями рубаної структури, зрозуміли, що штольня була значно довшую ніж перша, та мала два розгалуження які зводились в один прохід. Вийшовши на зовні, ще не досить вражені попрямували в сторону третьої штольні, навіть не здогадуючись , що це були лише "квіточки")))
Спочатку наткнулись на вентиляційну шахту
І ось вхід, який знову прийшлось залазити по-пластунські))
Відразу було видно, що ця штольня не схожа на інші, тут було більш по природньому дико.. Тунелі були вужчими та нижчими
Не всюди можна було стати навіть на четвереньки
Штольня була досить розгалуженною, зустрічалось багато ходів, та ущелин, та наш провідник Мирослав упевнено вів вірною дорогою, постійно підсказуючи, як легше пролізти...
А лізти приходилось по всякому.... де на четвереньках, де боком, де на животі, де на спині, де головою вперед, де ногами... після таких позицій та тілесних маніпуляцій, камасутра покажеться букварем))))))))))
Взагалі було волого, але температура всього на декілька градусів нижча ніж зовні
Добре, що хоч кажани не сиділи в вузьких проходах і нам не приходилось їх турбувати
Ось тут пролізли всі крім мене...трохи розмірами не вписувався)) провіднику прийшлось повернутися за мною другим тунелем.А поки чекав, на хвилину вимкнув ліхтар і прислухався, але ніяких цікавих звуків не почув) Далі мені, щоб приєднатися до інших, прийшлось вибиратись вузьким тунелем з вертикальним нахилом. Це було зробити не дуже легко, так як всередені було дуже слизько і я постійно з`їзжав у низ, приходилось звиватись як змія), а підтягнутися не міг, не мав можливості нормально випрямити руки...але все добре скінчилось, справився)) Приєднавшись до групи, полізли далі)
Потім пролізли ще не довго, провідник терміново повів на вихід, він відчув що ми видихали забагато кисню, і далі просуватись стало небезпечно. Ми, хто так лазив перший раз, звичайно, майже ніякої уваги на задишку і тяжке повітря не звернули...Виходить є в печерах і така небезпека
Коли вилізли на поверхню, вражень уже досить було всім!) І ми щиро раділи гарному сонячному дню)
Ну що сказати...На жаль фото всього не передають... Це було щось з чимось, така вилазка не схожа ні на що більше, там під землею якось по особливому. Відчуття дивні, хоч волого, не має нічого спільного с сирим холодом підвалів, темнота не викликає дискомфорту, все по другому...Враження якісь не звичайні) Як сказав мій товариш : " То зовсім інший вимір"))
Здраствуйте панове!)
Давно тему не обновляв, якось руки не доходили, ось вирішив виправитись.
Зібрались якось ранньою весною закарпатські акваріумісти (терраріумісти на жаль поки в «підпіллі» ((( ) з луків постріляти. Добре розважились та поспілкувались і вирішили разом в похід піти. Із-за 3-х вихідних датою виїзду вибрали 1 травня, пройти зібрались з смт.Воловець, через Боржавський хребет до водоспаду Шипіт.
На жаль всі бажаючі по особистим обставинам піти не змогли, поїхало лише шестеро.
На цей раз фото не лише мої, а творчість усіх учасників походу)
І так, в ясний та сонячний день першого травня року 2015 група прибула на станцію Воловець.
Маршрут cпочатку проходив через приватний сектор. Так як йшли на 3 дні, мали важкі рюкзаки, вирішили піти в обхід, а не коротшою дорогою, з досить крутим підйомом, через гору Цицька, щоб не виснажуватись і не тратити сили.
Пройшовши через селище , йшли по добре витоптаній та виїзженій дорозі.
Дорога майже постійно проходила вздовж потіків
Природа милувала очі, сонячна погода підіймала настрій
Інколи зустрічались місцеві мешканці))
Як видно з фото тут весна тільки починалась) Зверху на горах місцями лежав сніг.
Ось і гриба знайшли)
Трішки перепочивши вирішили піти через стару вирубку, адже телефоні GPS показували короткий маршрут.
Ось і гору Цицьку обійшли
Місцями підйоми були досить круті, але ми нікуди не поспішали, ставали перепочити, тому поки сильно не стомилися.
Все було добре та весело, але сталося не передбачуване…хоч обидві GPS-програми показували що ми на правильному шляху……дорога закінчилась. У нас було два варіанти або повертатись до повороту на вирубку, втративши декілька годин, або спробувати лізти по крутому схилу на верх. Повертатись – погана прикмета, тому почали підійматись). Фото не передають настільки це було не легко, навіть діло не в крутовизні, по всюди валялись повалені дерева, які затрудняли підйом, грунт був дуже рихлим, зверху присипаний маленькими камінцями та гілочками, місцями ледве вдавалось робити кроки, так як в прямому сенсі буксовали. Підійматись приходилось сильно схиленими, так як вага рюкзаків постійно тягнула назад….
Але ми справились!) Трохи перепочивши, вийшли на маршрут
Підйом сильно виснажив, зверху було досить прохолодно, дув сильний вітер, тому вирішили стати на ночівлю нижче та раніше запланованого.
Сюди весна ще зовсім не добралась….
Спочатку розставили палатки. Потім почали хазяйнувати), хто ломав дрова та розкладав багаття, хто готував їжу, а хто пішов за водою.
Ось таке джерельце з смачною гірською водою)
Не має нічого смачнішого за їжу приготовану на вогні, а в горах все смакує значно краще)))
Надвечір погода почала псуватись, вітер посилювався, дощило…
Добре поївши та відпочивши розбрелися по палатках. Погода все погіршувалась, передзвонили з Ужгорода та порадили на світанку повертатись назад, так як оголошене штормове попередження. Всю ніч без зупинку лив дощ, вітер зривався все з новою силою, аж палатку хитало. Було таке враження ніби хтось бігає навколо та її трусить.
На ранок ледве розпалили багаття, адже сухих дров навколо не було, а дощ і не «думав» припинятись. Ситуацію врятувала пачка сухого спирту)
Розігрівши їжу та попоївши вирішили повертатись….(( Зібравши речі вийшли на туристичний маршрут. …
Дощ супроводжував нас усю дорогу, місцями проходили через густий туман.
Ось і останній спуск. По схилу стікала вода, йти було дуже слизько…
Трохи відчистивши речі, біля потіка, попрямували в Воловець.
Пройшовши через приватний сектор вийшли на автостанцію .
Тут нас «дуже чекали» ))
Тому прийшлось декілька годин відпочивати в місцевому кафе)В Ужгород приїхали електричкою зі Львова.
Ось така вийшла прогулянка. Жаль звичайно що не дійшли до кінця наміченого маршруту, але не дивлячись несприятливі погодні умови та втому усі отримали не мале задоволення))
West, ох дразните нас весной и горами!
Ещё будет и лето), и осень)) постараюсь поскорее фотки разобрать.) Хоть в отпуску удалось побывать аж 3 рабочих дня, чуть полазить вышло) не могу долго без гор и лесов! Ломка начинается....(((Сообщение от Vreda
Сьогодні буде трохи кіна!)
https://www.youtube.com/watch?v=DAMfLNFRAzg
https://www.youtube.com/watch?v=vKv0ZARGMG4
https://www.youtube.com/watch?v=SaryulEAp2A
https://www.youtube.com/watch?v=E-BMetwAw6Q
Уважаемые модераторы, помогите нормально видео вставить, а то в упор не доходит(
Последний раз редактировалось West; 21.12.2015 в 13:35.
Не довго нам сиділося у місті. Адже на Трійцю знову видалось 3 вихідні, значить є можливість в похід сходити!) Ціллю була вибрана гора Пікуй.
Трохи інформації з Вікіпедії :
Пікуй - найвища вершина Вододільних Бескидів і всього пасма Бещад, найвища географічна точка Львівської області. Розташована на межі Львівської та Закарпатської областей. Висота гори — 1408,3 м (за іншими даними — 1405 м). Поверхня конусоподібна, асиметрична: південно-західний схил крутий, північно-східний та північний — більш пологий. Гора складається з флішу. Схили вкриті буковим і ялицевим лісом.
В Закарпатті говорять : « Хто не бачив Пікуя, той не бачив ні чего»))
Ну що ж, прийшов ча його побачити)
На жаль в цей похід змогли піти лише троє.....
Фото, як і минулого разу, колективні)
І так 30 травня ми приїхали у с.Сянки Львівської області.
Спочатку ішли вздовж автомобільної дороги насолоджуючись краєвидами і сонячним, не спекотним днем)
Далі звернули в ліс та почали поступово підійматись
Пройовши крутий схил підійшли до села Карпатське.
Вище села розклали палатки та готували вечерю
На ранок розігрівши їжу, почали збиратись
Поновивши запаси води біля цікавої каплички почали підйом на хребет
Перепочивши кілька хвилин почали довгй шлях по хребту, до цілі шлях не близький ....
І ось на горизонті показався Пікуй!)
Погода за короткі проміжки часу мінялась кардинально. То пекло сонце, то віяв сильний вітер, періодично накрапав дощ, а потім знову пекло сонце.
Здавалось ось ще годинка і ми будем на місці, але GPS вперто не погоджувався....
Місцями краєвиди чимось нагадували фільми-фентезі
Ось уже майже поряд!
В цей день ми далі не пішли. День приходив до завершення, а ще потрібно було розбити табір, знайти воду та приготувати вечерю.
Тому спустилися нижче.
Ось такого "інопланетянина" зустріли внизу
Вранці швидко попоївши почали йти до вершини. Хоч відстань не далека підіймались повільно, дводенна втома і ниття в мязах досить сильно відчувались.
Останні метри!)
І ось вона, вершина!)
Сфотографувавшись на пам'ять почали спускатись в сторону с. Біласовиця.
По дорозі запам’яталось ось таке оригінальне джерельце
В Біласовиці місцевий житель довіз нас до Воловця. Декілька годин перепочивши у місцевому бар, поїхали електричкою в Ужгород.
Похід виявився цікавим і багатим на гарні краєвиди, хоча не легким. Постійні спуски та підйоми досить сильно виснажують та втомлюють. Але це нас не лякає та не завить повторити мандрівку)
Последний раз редактировалось West; 22.01.2016 в 16:55.
Як завжди - шикарррррно! Коли вже ми до вас доберемось? Дякую за кльовий пост!
Все мои тематические темы ТУТ! Перед тем, как задать вопрос - посмотри, может я не зря старался
Наскільки пам"ятаю, уже два роки добираєтесь(( Думалось перший похід у цьому році спланувати на 1травня, там зазвичай декілька вихідних, але якраз Великдень припадає...наврятчи щось вийде...
Последний раз редактировалось West; 28.01.2016 в 19:59.
Ответить с цитированием
