Корідали – королі Великокрильців

Мабуть кожен хто живе поблизу водойм із швидкою течією знає наших вислокрилок (родина Sialidae) – темнокрилих комах без будь-яких хвостових відростків (у одноденок їх 3, у веснянок – 2). Наші вислокрилки повільнолітаючі комахи середнього розміру (20-30 мм), їх часто використовують як наживку для ловлі риб нахлистом.

http://www.americaninsects.net/n/01a-sialis-sp.jpg - вислокрилка та її личинка http://www.discoverlife.org/IM/I_DSC...ta,I_DSC51.jpg

Та серед представників ряду Великокрильців (Megaloptera) члени родини вислокрилок – карлики, а справжні велетні – корідали, релікти світу комах. Корідали (Corydalidae) – комахи великих розмірів (мінімальна довжина тіла 45 мм, розмах крил 50 мм), що поширені у всій Північній Півкулі і здебільшого зустрічаються у країнах з теплим кліматом. Наразі відомо 220 видів цих цікавих і дуже примітивних тварин: з-поміж комах їх личинки і дорослі особини найменше відрізняються між собою.

http://upload.wikimedia.org/wikipedi...s_cornutus.JPG

Активність припадає на другу половину доби та вечір. Над водоймами де живуть корідали можна спостерігати їх численні «рої», в яких відбуваються шлюбні ігри. Такі «роїння» американського корідалів Corydalus cornutus та Chauliodes pectinicornis над водами Міссісіпі у своїх книгах неодноразово описували класики західної прози (Хемінгуей, Твен). Після шлюбних ігор самиці відкладають яйця на водні рослини великими скупченнями. Личинки, що з них виводяться мало чим відрізняються від батьківських форм: у них відсутні крила і присутні зяброві вирости обабіч черевця. Всі личинки – люті і зажерливі хижаки що розривають своїх жертв масивними мандибулами. На відміну від миролюбних батьків хеллграміти, саме так американці називають личинок корідалів (або «гуляючі дияволи», «плаваючі дияволи», «пекельні черви») із легкістю прокушують шкіру і завдають болючих ран усім, хто за своєю необачністю вирішив погратися з ними.

http://bugguide.net/images/cache/50Y...LQNR80CQJK.jpg http://i35.photobucket.com/albums/d1...llgramite1.jpg - хеллграміт, як він є))) Зяброві вирости сприймаються як шипи, а могутні мандибули готові виправдати ім'я "пекельного чрва" для кожного хто "палець в рот покладе"=)
http://www.rayswords.com/bugs/images/13.jpg

Хеллграміти ховаються під камінням або серед рослин і атакують усе підходяще за розмірами: пуголовків, личинок бабок, жуків, риб і тд. Через 2 роки і 10 линьок личинки залишають воду і вилазять на сушу, де заляльковуються у виритих норах, під камінням або у гнилій деревині.

http://farm8.static.flickr.com/7036/...2372a03b79.jpg

Дорослі комахи що виводяться із лялечок живуть всього від кількох годин до 2-х тижнів і більшості з них притаманне явище афагії – вони не харчуються на стадії імаго, використовуючи ресурси жирового тіла що накопичили на стадії личинки.
Імаго у корідалів – справжні страхіття для людей із ентомофобією, суміш золотоочки і жука оленя! Самці-корідали мають величезні мандибули, які використовують для утримання самиць під час парування. Із цими мандибулами довжина тіла великих тропічних корідалів сягає 125 мм (при розмаху крил в 160-180 мм - Acanthocorydalus kolbei ), але не варто боятися страхітливого вигляду самців корідалів – їхні величезні «щелепи» не придатні для кусання та самозахисту, це скоріше знаряддя для лякання. У самиць мандибули мають нормальний розмір і вони можуть вкусити. Корідалів, як і інших комах приваблює світло тому вночі вони часто залітають"на вогник" до туристів)))

http://farm8.staticflickr.com/7032/6...510bcaa4_z.jpg - потурбована самиця)))
http://3.bp.blogspot.com/_SjVi-OWqHz...hristopher.jpg

Практичного застосування корідали не мають, у США їх називають «dobsonfly» і «fishflies», там вони – цінна наживка для багатьох коштовних видів риб із Карпових та Лососевих.